06 Лис Зустріч з вишивальницею Ольгою Прокопівною Довбнею

      02 листопада 2023 року працівниками культури була проведена цікава краєзнавча експедиція, в ході якої відбулась зустріч з шанованою в громаді людиною, щирою, працьовитою, талановитою вишивальницею Ольгою Прокопівною Довбнею. Цей захід був організований в переддень Міжнародного дня вишивальниць, який відзначається в усьому світі 10 листопада. Його започаткували недавно – в 2013 році, а дата обрана зовсім не випадково, так як саме в цей день вшановують пам’ять святої Параскеви Іконійської, яка вважається покровителькою праці вишивальниць.

     Отже, з нагоди цієї події, в затишному помешканні вишивальниці прихильники її таланту слухали цікаві історії, спілкувалися, пили чай та розглядали прекрасні вишивки, серед яких є навіть вироби сторічної давнини. Талант Ольги Прокопівни безмежний. В її доробку є багато вишитих серветок, рушників, чоловічих та жіночих сорочок, подушечок, скатертин, різних картин та багато іншого. А особливою гордістю є вишиті нею панно, серед них: «Портрет Т.Г. Шевченка», «Пресвята Богородиця», «Казкова Жар-птиця», «Георгій Побідоносець» та інші

     Ольга Прокопівна Довбня народилася 26 лютого 1944 року в селі Германівка. Любов до вишивки привила їй мама – Марія Гаврилівна Ващенко, 1914 р.н, яка також вишивала. Маленька Оля почала вишивати з 7 років. Вишивка та пісня – це стиль життя майстрині. Її вишивки часто експонувалися на різноманітних етнографічних виставках та конкурсах. А пісні у виконанні Ольги Довбні завжди тепло та сердечно сприймали глядачі Сахновщинського будинку культури. Родзинкою пісенної творчості самодіяльної артистки була жартівлива пісня «Ой, мій милий вареничків хоче».

     Талановита вишивальниця вже давно на заслуженому відпочинку, але, напевно, немає ні хвилинки, щоб ця жінка сиділа без роботи. «Хоч вже і очі не бачать, і руки не тримають голку, але все ж душа рветься до вишивки», – каже Ольга Прокопівна. Є в неї великий талант – творити красу у вишивці різними техніками: і хрестиком, і гладдю. Сам процес вишивання для майстрині – це тайна, кожна нова вишивка – це новий підхід до узору. Але головний секрет її успіху – це любов до вишивки, і це почуття прекрасного вона прививає своїм дітям та онукам. Ольга Прокопівна виховала сина та дочку, має чотирьох онуків та двох правнуків. ЇЇ дочка Антоніна та онука Юлія також вишивають, отже живе сімейна традиція та передається з покоління в покоління!

     Під час зустрічі Ольга Прокопівна розповіла, що в Сахновщині, традиційною вишивкою були рослинні орнаменти, такі як троянди, калина, маки, які вишивалися переважно хрестиком чорними та червоними нитками. А ще говорили про традиції рідного краю, про значення вишивки у житті кожного. «От я, понавишивала приданого своїм дітям, онукам, правнукам буде згадка про мене на довгі роки!», – з гордістю говорить Ольга Прокопівна. Багато поціновувачів мистецтва майстрині знаходиться далеко за межами нашої країни, а вишивки Ольги Прокопівни «живуть» навіть у Канаді.

      Все своє життя майстриня-вишивальниця живе в натхненні і любові до своєї родини. І яким теплом і ніжністю, турботою та увагою віддячує бабусі за своє щасливе дитинство онука зараз. Начебто прості слова Юлі: «Бабуля, пий чай з тортиком», але вони сказані з такою любов’ю, що навернулися сльози. Після зустрічі з Ольгою Прокопівною Довбнею спали на думку слова Івана Петровича Котляревського «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона», з’явилось відчуття тепла, затишку, спокою та впевненості, що українські родини сильні, талановиті та непереможні!