28 Жов Визволення рідної землі від нацизму

     Напередодні Дня вигнання нацистів з України  27.10.2021 року Сахновщинською публічною бібліотекою проведено культмасовий захід –  альбом спогадів «А маки, танками прим’яті…». У пам’яті народу є дати, забувати про які – непростимий гріх. День 28 жовтня 1944 року, що вістує про вигнання нацизму з території України, належить саме до таких. Тому й зібралися в читальній залі закладу, аби згадати, віддати шану пам’яті тим, хто приніс мир Україні. Хто народною хвилею, хвилею мужності, відданості змів гітлерівську навалу з нашої країни. І народ здолав коричневу чуму не тільки зброєю. Він переміг завдяки вірі у справедливість, силі духу, нездоланному прагненню відстояти свободу своєї землі. Тож в рамках акції організовано книжкову виставку-спогад «Осінь визволення: хроніка битв за Україну». У сценарному плані свята й історична довідка про ті буремні події з краєзнавчою інтонацією у викладі директора Сахновщинського краєзнавчого музею Ніни Миколаївни Прядко. Також від депутата Сахновщинської селищної ради, очільника бюро безоплатної правової допомоги Людмили Володимирівни Клімової прозвучало поздоровлення з нагоди свята та змістовне роз’яснення і юридичне консультування щодо внесених змін  за темою законодавства «Про соціальний захист дітей війни». Щиро привітала присутніх з визволенням рідної землі голова Сахновщинської громадської організації ветеранів  війни та праці Алла Григорівна Єкімова. Проникливу і щемливу ліричну пісню, як музичний подарунок, виконала дзвінкоголоса співачка Сахновщини Лариса Ситник.

       До уваги цільової аудиторії – літніх людей, серед яких діти війни, ветерани праці та військової служби, бібліотечні працівники презентували Театр книги –  міні-виставу «Товаришки по службі» за мотивами однойменного оповідання Б.Ласкіна.

   …З того часу не один десяток літ цвіли багряні маки… Старше покоління добре пам’ятає цю війну. Якщо не самі були очевидцями, то свіжими були згадки їхніх родичів та знайомих. Діти війни були обділені дитинством, не раз самі стояли перед лицем небезпеки, а то й смерті! Хто вижив, в подальшому цінував кожну прийдешню мить, сприймав прожитий день як диво. І так як формат заходу був у вигляді альбому спогадів, то, зрозуміло, що запрошені гості потім охоче згадували і ділилися своїми споминами, розповідями батьків, що воювали, здобували Перемогу, гинули у Другій світовій, поневірялись у Німеччині, Австрії, як примусово вивезені…Цінними і цікавими для прийдешніх поколінь були ці оповіді, передовсім тих, хто має статус дітей війни: Стриженко Лідії Михайлівни, 1934 р.н., Семируникової Ніни Григорівни, 1940 р.н., Тимощук Любові Михайлівни, 1944 р.н.

       Хай буде мир, хай вщухне канонада на Сході держави, хай тишу  української осені прорізує лише щасливий сміх дитини. А ще віддалений крик гусей, що прямують у вирій і прощаються з рідною землею…