Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) —
неврологічно-поведінковий розлад розвитку, який характеризується неуважністю, імпульсивністю, які зумовлюють стійку соціальну та/або шкільну дезадаптацію дитини.
- Коли саме можна діагностувати у дитини цей синдром?
Ознаки гіперактивності проявляються у дітей у дошкільному та молодшому шкільному віці. В 4-6 оптимальний вік, коли вже можна об’єктивізувати наявність розладу уваги.
2. Хто саме діагностує, що дитина гіперактивна?
Діагноз – гіперактивність дитині може поставити лише спеціаліст – психіатр або психоневролог на основі клінічних даних і вивчення анамнезу.
3. Хто більш схильний до гіперактивної поведінки: хлопці чи дівчатка?
Хлопці. Але при вчасній і правильній корекції гіперактивність в них минає з підлітковим віком.
- А чи не може бути так, що дитина не гіперактивна – вона індіго?
Гіперактивність часто плутають з індіго. Те, що батьки помиляються, стає помітним тоді, коли їх дитина потрапляє в колектив. І виходить, що вдома дитина – індіго, а в садочку, школі –просто некерована і не отримує підтвердження ідеї батьків про власну виключність, унікальність.
- Чим загрожує гіперактивність?
Погіршуються стосунки дитини з батьками вчителями. Дитина замикається в собі. Вона починає вважати, що не така як інші , наслідок- зниження самооцінки.
Особливості гіперактивної дитини
Дефіцит активної уваги, а тому дитина:
- непослідовна, їй важко довго втримувати увагу;
- не чує, коли до неї звертаються;
- з великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його;
- зазнає труднощів у самоорганізації;
- часто губить речі;
- уникає завдань, що потребують розумових зусиль;
- часто буває забудькуватою.
Рухова розгальмованість, тому дитина:
- постійно крутиться;
- виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає, забирається будь-куди);
- спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві;
- дуже балакуча.
Імпульсивність, тому дитина:
- починає відповідати, недослухавши питання;
- не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває;
- погано зосереджує увагу;
- не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза);
- під час виконання завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати;
- не може контролювати і регулювати свої дії;
- поведінка слабо керована.
Поради батькам
- Корекція зовнішньої сторони поведінки близьких дорослих людей:
– стримання бурхливих афектів; уникання категоричних слів і виразів, жорстких оцінок, докорів, погроз; прагнення рідше говорити «ні», «не можна», «припини»;
– емоційна підтримка дітей у всіх спробах конструктивної, позитивної поведінки;
– виховання інтересу до більш глибокого пізнання і розуміння дитини.
- Організація середовища і навколишнього оточення в сім’ї:
– виділення для дитини власної кімнати або її частини для занять, ігор. Бажано уникати яскравих квітів, складних композицій;
– організація розпорядку дня, який діє на дитину заспокійливо;
– визначення для дитини кола обов’язків, постійне спостереження і контроль за їх виконанням; частіше відзначати і хвалити зусилля дитини.
- Активна взаємодія та емоційна єдність дитини з близьким дорослим:
– використання основної діяльності дитини – гри, під час якої емоційні дії, приносить обом учасникам величезне задоволення;
– безумовна любов та підтримка дитини.
